Нетрадиційні джерела енергії в Криму (18691-1)

03.04.2017

Ціни на теплову енергію у 1990 — 1995 рр. змінювалися значно частіше, ніж на інші енергоносії. Особливо зросла ціна на теплову енергію для побутових споживачів: так, в 1996 р. вона збільшилася в 129 разів порівняно з 1990 р. В даний час середня ціна за 1 Гкал тепла становить: для промисловості — 28,9, для побутових споживачів — 16 дол.

Таким чином, перехід до ринкової економіки суттєво вплинув на збільшення цін на енергоресурси, що ускладнило платіжну спроможність споживачів. Великі заборгованості по оплаті енергоресурсів негативно позначилися на ефективності роботи енергетичних галузей і блокували їх діяльність у напрямку подальшого розвитку та модернізації енергетичного обладнання. Понад 70% обладнання теплових електростанцій України вимагають заміни або модернізації, вугільна промисловість потребує реструктуризації шахтного фонду, обладнання гідроелектростанцій Дніпровського каскаду фізично і морально застаріло. В електроенергетиці передбачається введення в експлуатацію по одному блоку потужністю 1000 МВт на Рівненській та Хмельницькій АЕС, в процесі модернізації теплових електростанцій намічається використання парогазових циклів.

При проведенні енергетичної політики, основні зусилля держави спрямовані на збільшення частки виробництва власних енергоресурсів (зараз до 50% палива імпортується), а також на подальшу диверсифікацію джерел їх імпорту. Як вже зазначалося, з падінням обсягів виробництва споживання енергоресурсів істотно знизилося. Якщо розглянути енергоспоживання по галузях, то видно, що найбільш значне зниження потреби відбулося в промисловості. Найнижчі темпи зниження потреби в кінцевої енергії і природному газі спостерігаються в побутовому секторі, більше того, потребу в електричній енергії порівняно з 1990 р. навіть дещо зросла.

Перш ніж розглянути стан приватизації енергетики та можливості прямих зарубіжних інвестицій, необхідно проаналізувати структуру енергетики, зокрема, таких галузей, як електроенергетика і газова промисловість. Керівним і координуючим органом в електроенергетиці є Міністерство енергетики України. У його структуру входять 4 генеруючі компанії та 27 регіональних розподільчих компаній (25 обласних і 2 міських). Вся продаж електроенергії споживачам здійснюється через регіональні розподільчі компанії.

Газовою промисловістю керує Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. У його структуру входять два акціонерних товариства — «Укргазпром» (видобуток, переробка, транспорт, зберігання газу) і «Укргаз» (реалізація газу споживачам). АТ «Укргазпром» складається з 8 регіональних дочірніх підприємств, АТ «Укргаз» має у своєму складі 25 обласних і 2 міських регіональні організації по реалізації газу споживачам. На газовому ринку України існує також мережа великих газотрейдерів (їх кількість змінюється щорічно, в середньому — 5 — 7 трейдерів). За новими правилами отримати ліцензію на постачання в Україну газу може практично кожна фірма при відповідному оформленні документів. Скасовується практикувався останнім часом територіальний принцип функціонування газового ринку, при якому вся територія держави була поділена між великими газотрейдерами. При такій схемі у споживачів конкретного регіону не було вибору, так як постачальник був практично один.

Процес приватизації в Україні йде поки недостатньо активно. Практично приватизовані всі малі та середні підприємства, а з великих державних промислових підприємств приватизовано близько 50 %. Можна відзначити дві основні причини низьких темпів приватизації: відсутність ефективних механізмів приватизації, що призводить до зловживань і завдає значної шкоди державі; існування досить сильної опозиції лівих сил у Верховній Раді і на місцях.

Приватизація підприємств енергетичного комплексу розпочато в 1996р. Зараз вже приватизовано більшість обласних розподільчих компаній в електроенергетиці, при цьому передбачено, що частка держави в акціях обласних розподільчих компаній складе 26 %. Частка держави в пакетах акцій генеруючих компаній визначена в розмірі 51%.

Практично процес масштабної приватизації розпочато тільки в електроенергетиці, просування в цьому напрямку в інших енергетичних галузях поки незначно. Це одна з причин відсутності прямих зарубіжних інвестицій в енергетику. В даний час реалізується інвестиційний проект з реконструкції гідроелектростанцій р. Дніпро вартістю 120 млн. дол. з яких частка прямих зарубіжних інвестицій становить 90 млн. дол. Розглядаються варіанти використання прямих зарубіжних інвестицій в проекти реконструкції Старобешівської, Зміївської та Криворізькій теплових електростанцій, а також в проектах реструктуризації підприємств вугільної промисловості.

Теплопостачання промислових і побутових споживачів грунтується на використанні централізованих теплоджерел, їх частка перевищує 80%. В 1996р. відпуск тепла споживачам від централізованих джерел склав 8 млн. Гкал, або 1013,1 ПДж.

В даний час в структурі централізованого теплопостачання найбільшу питому вагу мають котельні установки — 62%, частка теплових електростанцій становить 33 %, утилізаційних установок — 4,8 %, решта вироблення тепла (0,2%) здійснюється іншими установками. Теплова потужність теплоелектроцентралей становить 132,8 тис. ГДж/год, котелень — 708,9 тис. ГДж/год

Аналіз показує, що в структурі потужностей ТЕЦ України близько 40 % становить енергетичне обладнання, розраховане на низькі і середні параметри пари (4 і 9 МПа), яке фізично застаріло і знаходиться в критичному стані. Тут передусім стоїть завдання виведення цього обладнання з експлуатації та переведення ТЕЦ в режим роботи котелень.

Кількість централізованих котелень потужністю понад 84 ГДж/год складає 2780, при цьому середня потужність однієї котельні — 255 ГДж/год

Слід зазначити основні негативні моменти систем централізованого теплопостачання в Україні:

низька надійність транспорту тепла і великі експлуатаційні витрати (значно вище проектних) на ремонт теплових мереж;

недостатньо гнучке регулювання режимів теплопостачання, що знижує комфортність і призводить до втрат теплової енергії;

великий відсоток фізичного зносу обладнання.

У цілому споживання в сфері централізованого теплопостачання в 1996 р. порівняно з 1990р. знизилося на 41,2%, при цьому з 1996р. відзначалося зростання теплоспоживання в побуті.

Згідно зі статистикою втрати тепла при централізованому теплопостачанні складають вище 17% загальної кількості теплової енергії, переданої споживачам.

При подальшому розвитку теплопостачання України і технічному переозброєнні всій теплоенергетики необхідно враховувати два основних взаємовиключні чинники: зниження частки централізації у зв’язку з передбачуваним масовим індивідуальним житловим будівництвом, з одного боку, та необхідність збільшення питомої ваги теплофікаційної вироблення електроенергії у зв’язку з різким подорожчанням органічного палива і виникаючими проблемами паливозабезпечення — з іншого.

Розвиток теплофікації передбачає використання нових прогресивних технологій:

впровадження парогазових ТЕЦ з утилізацією тепла за схемою високотемпературних і низькотемпературних підігрівачів на базі вітчизняного та імпортного обладнання, зокрема, впровадження парогазових ТЕЦ за схемою високотемпературних підігрівачів при внутрицикловою газифікації вугілля на паровоздушном дуття, а також з парогенераторами з киплячим шаром;

вдосконалення паротурбінного циклу шляхом утилізації тепла відхідних газів при охолодженні їх нижче температури точки роси;

організація процесу спалювання природного газу з утилізацією тепла, що дозволяє знизити витрату газу на 10 — 12% і шкідливі викиди — на 50 — 60%.

Україна володіє значними ресурсами нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (сонячна і геотермальна енергія) для отримання тепла. Однак при сучасному рівні розвитку техніки їх широке використання ускладнене через неконкурентоспроможності у порівнянні з традиційними джерелами, так як держава практично не вкладала кошти у створення потрібних технологій і обладнання. Залучення в енергетичний баланс країни ресурсів геотермальної та сонячної енергії для цілей теплопостачання може забезпечити економію органічного палива в розмірі 3-5%.

Недостатньо використовуються такі нетрадиційні джерела теплопостачання, теплові насоси. При утилізації теплоти відновлюваних джерел енергії та низькотемпературних вторинних ресурсів теплові насоси можуть забезпечити до 5% виробництва теплової енергії. Теплонасосні станції потужністю 25 — 100 МВт, здатні отримувати теплову енергію з великих природних водойм, систем оборотного водопостачання підприємств, стоків міст, можуть замінити традиційні котельні, запобігаючи при цьому екологічний збиток, що завдається спалюванням палива.

Очевидно, що в перспективі частка централізованого теплопостачання дещо знизиться у зв’язку зі збільшенням питомої ваги децентралізованих джерел, проте роль централізованих джерел тепла залишиться домінуючою. До початку процесу приватизації близько 30% джерел централізованого теплопостачання перебувало у власності комунальної енергетики, а інші належали галузевим міністерствам (Міненерго та іншим). Все це була державна власність. В даний час більше 40% джерел централізованого теплопостачання є власністю приватних осіб і місцевої адміністрації, передбачається повна передача джерел теплопостачання з державної власності у приватну і у власність місцевих органів управління.

Короткий опис статті: нетрадиційні джерела енергії-це Ціни на теплову енергію у 1990 — 1995 рр. змінювалися значно частіше, ніж на інші енергоносії. Особливо зросла 1996р. цей час, внедрениепарогазовыхТЭЦ, утилизациейтепла, енергії, також, зокрема, держави, тепловыенасосы, середні, споживачам, зв’язку, тепловуюэнергию, обладнання, Україні, зарубежныхинвестицийв, недостаточногибкое, снижаеткомфортностьи, тепловыхсетей, регулированиережимов

Джерело: Файл /18691-1.rtf, архів Нетрадиційні джерела енергії в Криму, сторінка 2

Також ви можете прочитати