Реферат: Енергетика України, Xreferat.ru, Банк рефератів, творів

05.07.2015

Енергетика України

ГЕОЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН

У галузевій структурі промисловості України на паливно-енергетичний комплекс припадає найвища частка, — 26,2%.

У структурі паливно-енергетичного балансу провідним, поряд з атомною енергетикою, в даний час є вугілля. Україна належить до числа провідних з видобутку вугілля країн світу (12 місце). Вуглевидобуток на Україні характеризується низькою ефективністю у зв’язку зі складними гірничо-геологічними умовами. Діють понад 270 вугледобувних підприємства, з яких рентабельні лише близько 70. Продуктивність праці у вугледобувній промисловості становить лише половину від аналогічної в Росії і Казахстані. Брак запчастин для гірничо-шахтного обладнання призводить до великих втрат вугілля.

Уряд докладає зусиль для реструктуризації вугільної промисловості, субсидує вугледобувну промисловість країни; крім того, вугільна промисловість користується податковими пільгами. Програма реструктуризації вугільної промисловості пов’язана з фінансуванням Світового банку на ці цілі. Вона передбачає закриття нерентабельних шахт, однак цей процес йде дуже повільно.

Видобуток нафти, порівняно з 1990 р. дещо впала, але стабілізувалася з 1995 р. і нині становить близько 4 млн. т нафти. Первинна переробка, здійснюється на республіканських нафтопереробних підприємствах. Частка мазуту в паливно-енергетичному балансі становить нині менше 3%. Найбільший на Україні — Кременчуцький НПЗ розрахований на переробку 18 млн. т нафти в рік. Великим пакетом акцій цієї компанії володіє АТ «Татнафта». Більше половини загального обсягу поставок на завод складає російська нафта. У 1999 р. потужності НПЗ використовувалися лише на 29,4%. На інших НПЗ ситуація приблизно така ж (АТ «ЛИНОС», АТ «Херсоннафтопереробка», Одеський НПЗ та ін). Працюють, в основному, на давальницькій сировині. Основними постачальниками давальницької нафти є 15 компаній, серед яких «ЛУКОЙЛ», «Росконтракт», «Росукрнефтепродукт», а також ряду фірм з Казахстану. При величезному потенціалі НПЗ річне виробництво нафтопродуктів скоротилася настільки, що Україна не забезпечує свої потреби в паливі. Повне завантаження нафтопереробних заводів можлива при модернізації та реконструкції обладнання, в результаті чого українські НПЗ зможуть виробляти високоякісну продукцію, здатну конкурувати на світовому ринку. Проте для вирішення цього питання необхідні стратегічні інвестори з конкретними інвестиційними проектами.

Україна володіє розвиненою системою нафтопроводів (протяжність — 3,927 тис. км), за якими здійснюється транспортування російської нафти в європейські країни і постачання нафти з родовищ країни на переробні заводи. Пропускна здатність системи — 60,4 млн. т нафти на НПЗ України та 67 млн. т транзитного сировини в країни Європи.

З видобутку природного газу Україна знаходиться на третьому місці серед країн СНД (18 млрд. куб. м). Його частка в структурі паливно-енергетичного балансу — майже 22%. За обсягом споживання природного газу Україна займає 4 місце у світі (після США, Росії і Німеччини). Галузь має хорошу транспортну інфраструктуру. При власному видобутку не більше 25% від обсягу споживання держава витрачає щорічно близько 7 млрд. доларів на закупівлю газу для народного господарства. Враховуючи несприятливу ситуацію в країні, республіці з кожним роком все складніше розплачуватися з іноземними постачальниками. У зв’язку з цим потрібне негайне скорочення газоспоживання. Це не означає відмови від імпорту газу, але необхідний перехід на енергозберігаючі технології.

Газотранспортна система «Укргазпром» — друга за потужністю в Європі після РАВ «Газпром» (більше 34 тисяч км магістральних газопроводів і газопроводів-відводів, 122 компресорні цехи загальною потужністю 5570 МВт, 12 підземних сховищ газу) має пропускну спроможність близько 290 млрд. куб. м на рік. Крім того, через Луганську область на сході України проходить газопровідна система Ставрополь-Москва, одна з найстаріших, яка здійснює транспортування російського газу в бік південних районів Російської Федерації в обсязі до 30 млрд. куб. м. Обсяг транзиту російського газу в Європу через територію України сягає майже 120 млрд. куб. м.

Електроенергетика. Встановлена потужність електростанцій України складає 53,9 млн. кВт. 67,5% встановленої потужності припадає на ТЕС, 8,7% — на ГЕС і 23,8% — на АЕС. Обсяг вироблюваної електроенергії за останні роки суттєво знизився — близько 180 млрд. кВт-год (у 1991 р. — 279). Теплові електростанції виробляють 66% всієї електроенергії. ГЕС займають скромне місце в структурі паливно-енергетичного балансу — 5,4%, в той час як АЕС — 29%. Атомна енергетика в Україні стала найважливішою складовою енергетики, починаючи з кінця 60-х років. Подальший розвиток атомної енергетики в Україні навряд чи можливо, так як пам’ять про Чорнобильську трагедію довго не буде забута. Будівництво Кримської та Чигиринської АЕС законсервовано.

Актуальним для України є питання про розвиток нетрадиційної енергетики. Найважливішою особливістю розвитку електроенергетики України є об’єднання більшості її електростанцій в енергосистеми, створене ще в період існування СРСР. До складу електроенергетики входить система ліній електропередач (ЛЕП), підстанції, розподільні мережі. Протяжність всіх ЛЕП складає 467,57 тис. км.

За останні роки в Україні основні техніко-економічні показники роботи електростанцій та електричних мереж погіршилися, знизилась надійність постачання електроенергією споживачів. Однак процес ринкових перетворень у галузі триває; створюється оптовий ринок електроенергії України.

Можливості України досі не дозволяли їй задовольняти потреби в нафті і газі за рахунок власних ресурсів. ПЕК України історично залежав від поставок нафти і газу з найбільших нафтогазовидобувних республік колишнього СРСР (головним чином з Росії). До теперішнього часу 80% надходить на Україну нафти і близько 75% надходження газу припадає на Росію.

Україна розробила Національну програму «Нафта і газ України до 2010 р.», яка передбачає збільшення видобутку газу в 2010 році — до 30-35 млрд. куб. м і видобуток нафти з конденсатом — до 7,5 млн. т. В той же час при реалізації програми енергозбереження потреба України в газі в 2010 році оцінюється в 70 млрд. куб. м. Збільшення власного видобутку вуглеводнів у відповідності з даними програмами, впровадження науково-технічних розробок з енергозбереження та підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів дозволить скоротити імпорт нафти і газу, відповідно до 15-20 млн. т і 20-30 млрд. куб. м. Однак реалізація програми затримується, а український нафтогазовий комплекс з великими обсягами нерозвіданих ресурсів вуглеводнів (близько 5 млрд. тут), собівартістю нафти і газу в кілька разів нижче світових цін, наявністю облаштованих нафтових і газових промислів, бурових і геофізичних підприємств, нафтопереробних заводів, фундаментальних і прикладних науково-дослідних інститутів, розгалуженої мережі нафто — і газопроводів, висококваліфікованих виробничих колективів фактично не розвивається.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підписала меморандум з французькими компаніями про п’ятирічний співробітництво у сфері розвідки запасів нафти і газу та організації обліку енергоресурсів на Україні. Проте в найближчій перспективі основним джерелом енергоресурсів залишиться його імпорт.

з Принципової точки зору стабільності поставок в Україну природного газу і нафти є проблема диверсифікації джерел і шляхів поставок, оскільки існуюча на Україні орієнтація переважно на одну державу-постачальника — Росії (головним чином це стосується нафти), не допускається ні в одній розвиненій країні. Традиційні поставки туркменського газу здійснювалися за російськими газопроводами. Відсутність домовленості між трьома країнами про умови транзиту гальмує ці поставки. Деяке зниження гостроти проблеми забезпечення стабільності і передбачуваності може дати підписання контракту з Росією про постачання газу до 2009 року, що дасть можливість Україні знайти шляхи альтернативних поставок вуглеводневої сировини.

За прогнозами очікується, що частка газу у використанні первинних енергоресурсів в Західній Європі збільшиться в 2010 році до 24%, а в 2025 році — до 27% і може скласти до 600 млрд. куб. м в рік. Це визначить збільшення потоків газу з Росії і, можливо, Середньої Азії. У той же час Росія закінчує будівництво найбільшого газопроводу «Ямал-Європа», який піде прямо до Західної Європи через територію Білорусі, минаючи Україну, що, швидше за все, призведе до скорочення транзитних постачань російського природного газу через територію України. Однак будівництво газопроводу затримується, і в даний час між Україною та Росією укладено договір, вирішальний проблему неплатежів України за поставлений в україну російський газ (заборгованість з’явилася з 1993 року).

В якості головної альтернативи російському газу на Україні розглядаються постачання природного газу з Туркменії. Туркменістан протягом багатьох років поставляв природний газ в Україні, яка була для нього найбільшим покупцем (90% усього туркменського газу). Однак неплатежі з боку України, а також невирішені проблеми транзиту газу через територію Росії призвели до різкого скорочення поставок, що негативно позначилося насамперед на економіці Туркменістану. В даний час Туркменістан вирішує проблему виходу свого палива на європейський ринок через територію Туреччини. У разі реалізації такого варіанту туркменський газ може з’явитися знову і на території України. Через територію Туреччини, можливо, також піде іранський газ з подальшим виходом в Європу через територію України. Україна також передбачає незабаром збільшити обсяг імпорту узбецького газу, який міг би подаватися в російський газопровід » Середня Азія-Центр для подальшого надходження на територію України.

Короткий опис статті: енергетика україни Енергетика України і гео-економічні проблеми Російсько-Українських відносин. Енергетика, України

Джерело: Реферат: Енергетика України — Xreferat.ru — Банк рефератів, творів, доповідей, курсових і дипломних робіт

Також ви можете прочитати